Конспект корекційно – розвивального заняття
на морально – етичну тему:
«Подорож у казкову країну»

Мета: Вчити пізнавати себе, розуміти та аналізувати внутрішні почуття людей, порівнюючи їх із своїми; закріплювати вміння оцінювати вчинки та думки. Вчити правильно розуміти такі чесноти, як мудрість, розсудливість. Розвивати здатність людини усвідомлювати свою особисту позицію через відчуття своєї неповторності, індивідуальності. Закладати у дітей основи моральності через ознайомлення її зі змістом казки. Розвивати уяву, слухову пам'ять та увагу, логічне мислення. Виховувати доброзичливість, самостійність, впевненість у своїх силах, бажання бути в мирі з собою та оточуючими. Сприяти формуванню позитивних рис характеру, знаходити вихід із складних життєвих ситуацій.

Матеріали: Кольорові та воскові олівці, диск із записом спокійної музики ; дзеркало, папір, олівці, фломастери, воскові олівці, слайди на комп ютері, чарівна стріла.

Попередня робота: Практичний психолог та вихователі проводили бесіди на морально – етичні теми з дітьми, читали оповідання В.О. Сухомлинського морально – етичного спрямування, казки Н.Сакович, Р.Ткач, філософські казки М.А.Андріанова. Практичний психолог проводив консультації, круглі столи для батьків.

Хід заняття:

Налаштування на заняття:

Гості заходять до зали і стають у коло.

Ранок. Сонце в небі піднімається.
Давайте, друзі, один з одним привітаємось.
«Доброго ранку! – мовлю я вам!
І посмішку щиру усім передам!

Вправа «Передай посмішку»

Давайте передамо свою посмішку один одному, щоб у нас усіх був гарний настрій

(передають по колу свою посмішку сусіду).

Колеги, у вас сьогодні гарний настрій? І у мене теж. Мій настрій схожий на легеньку пір’їнку, а ваш?

(Відповіді гостей).

Хочете, друзі, багато пізнати?
По різних країнах будем мандрувати.
Усі ці країни живуть поруч з нами,
То ж вирушим в ту, Яка дружить з казками.

А ви любите казки? А зараз дізнаємось.

Вправа «Піраміда любові»

Психолог пропонує назвати героїв улюблених казок, кожний гість по черзі підставляє свою долоньку, роблячи «піраміду любові».

А подорожувати ми будемо на „повітряній кулі”, беріться за „чарівні стрічки” і будемо вирушати.

«Кулька чарівна в космосі летить,
У чудову казку швидко нас домчить». ( Сідають на стільчики).

- Придивись навкруг уважно, друже,
Всюди казка чарівна й нова.
Якщо будеш пильний дуже – дуже,
Скрізь помітить зможеш ти дива.

Ось росинка діамантом сяє
На зелених ніжних пелюстках.

Ось легка хмаринка пропливає,
Наче білокрилий лебідь – птах.

Синє – синє море променисте

галявина вся у квітках.

Райдуги веселочка барвиста

І чарівна ніченьки краса.

Нарешті долетіли до казкової планети, але щоб потрапити в казкову країну потрібно пройти через чарівне дзеркало, промовивши чарівні слова:

”В дзеркало я подивлюсь,

Де захочу – там з’явлюсь»

(Всі проходять через дзеркало і сідають на стільчики).

-Але в казковій країні трапляються дива. Ось і в нас теж, мабуть, трапилося диво. Ось якась стріла впала на підлогу. Зараз я її підніму.

-(піднімаю стрілу і знаходжу завдання – розв’язати казкову задачу).

Казкова задача „Четверо братів”

Джин, розсердившись на те, що він ніяк не зміг обдурити Абу, вирішив перетворити купця і трьох його братів в тварин. Одного – в свиню, другого – в віслюка, третього – у верблюда і четвертого - в козла.

1. Ахмед не став ні свинею, ні козлом.

2. Шариф – ні верблюдом, ні свинею.

3.Якщо Ахмед не був верблюдом, то Омар не був свинею.

4.Абу не перетворився ні на козла, ні на верблюда.

5.Омар - ні в козла, ні у верблюда.

В кого перетворився кожен із братів?

Фізкультхвилинка „Метод ключа” (методика Хасан Алієва)

«Знаю, я казок багато, друзі,

Однією хочу з вами поділитись».

„ Постукав вечір у вікно,

Затонував денні він фарби,

Казка „Дорога серця”

(за М.А. Андріановим. Переклад Н.В. Пономаренко)

-Звучить спокійна музика.

Між двома сусідніми країнами знаходилось царство високих і таємничих гір. Ніби й не так далеко були ці країни одна від одної, але щоб дістатися до сусідньої країни, треба було цілий місяць об’їжджати гори по дуже довгій дорозі. Але була і інша дорога, коротка, але дуже небезпечна, який люди дали назву – Дорога Серця. Якщо наважиться хтось піти тією дорогою, то вже на наступний день може опинитися в сусідній країні.

Та не кожен згоджувався піти по короткій дорозі. Багато з тих, хто вирушав по цій дорозі в царство гір, більше ніколи не поверталися додому. Люди говорили, що ця дорога дуже небезпечна для тих, хто не звик слухати і відчувати голос свого серця.. Адже на шляху в гірському царстві їм можуть зустрітися підлі та небезпечні саламандри - духи гір. Вони живуть в печерах, в глибоких розщелинах скель, під землею і можуть перетворюватися на людину чи на будь-яку тварину. Пильно, не змикаючи очей, саламандри охороняють своє царство і свій спокій, і зроблять все, щоб непрохані гості ніколи не повернулися із царства гір.

І ось одного разу юнаку на імення Нур потрібно було швидко повернутися в свою рідну країну. Він знайшов чудодійні ліки для свого хворого батька і тепер дуже поспішав повернутися додому. Його любов і вдячність до батька була сильнішою, ніж страх за своє життя, і серце йому підказало, що він повинен повертатися додому коротким шляхом – Дорогою Серця, щоб встигнути допомогти батькові.

Ось уже півдня йшов Нур короткою дорогою. Навколо було тихо і спокійно, співали птахи свої чарівні пісні, весело стрибали коники і ласкаво світило сонце. І раптом на півкроці серце відчуло якусь тривогу, і Нур зупинився. Він став озиратися в різні сторони, але нічого небезпечного не помітив. І тільки попереду, недалеко від дороги, він побачив величезний прохід до печери.І раптом серце від страху стало швидко стукати всередині. Здавалось, що хтось пильно стежить за ним із печери, не зводячи з нього очей. Тільки вирішив юнак обійти цю небезпечну печеру, як раптом із неї почулися страшні благання про допомогу.Нур хотів вже піти на допомогу, та згадав свої погані передчуття свого серця і зрозумів, що тут якась пастка. І як тільки він про це подумав, як в печері все затихло, але щось затріскотіло, і печера почала несамовито труситися, а вхід до неї засипало каменями. Нур з полегшенням видихнув, подякував своєму серцю за порятунок від вірної смерті і попрямував далі...

Невдовзі він зайшов в мальовничий ліс, який ріс на схилі гори, і зовсім забув про небезпеку в печері. Йде собі, співає пісень, милується красою осіннього лісу, лиш одне погано – ноги дуже стомилися. Тільки він подумав, щоб десь перепочити, як раптом посеред дороги побачив великий гладенький камінь. Нур підійшов до каменя і захотів вже сісти на нього, як серце раптом відчуло щось недобре, захвилювалось і стало неймовірно стукати. Знову оглядівся юнак навколо себе, але нічого не помітив. І тільки одне здалося йому дивним, що камінь лежить посеред дороги, а дорога прямо під каменем проходить. „Не даремно мені серце дало зрозуміти, що тут щось не так. Неспроста цей камінь посеред дороги лежить”. І тут до каменя прилетіла ворона. Тільки вона сіла на камінь, як раптом він разом із вороною провалився під землю. Знову подякував Нур своєму серцю за те, що дало змогу відчути небезпеку та вирушив далі.

Через деякий час підійшов він до великого розлогого дерева, від якого дорога розходилася в різні сторони. Зупинився хлопець та й задумався: по якій дорозі йому йти далі, по лівій чи по правій. І в ту ж мить звідкись пролунав дитячий плач. Підняв Нур голову вгору і і побачив високо на кроні дерева велике чорне дупло, із якого і линув плач дитини. Відчув юнак серцем, що не може він пройти повз чиюсь біду, і заліз на дерево. Заглянув всередину дупла і побачив в пітьмі ніби і не звіра, і не людину, який жалібно плакав.

-Що трапилося з тобою, чому ти так гірко плачеш? - запитав Нур.

-Я маленька саламандра – відповіла істота із дупла. Мене мої батьки, гірські духи, завжди, коли наказують, саджають у дупло, а потім і забувають. А мені самій дуже страшно в темноті.

-Тут саламандра перестала говорити і ще більше розплакалась.

-„ Ну заспокойся, не плач”- сказав Нур... ( психолог звертається – як би ти заспокоїв саламандру. А тепер ти заспокой саламандру. А в кого перетворюється твоя саламандра, коли ти її заспокоюєш?). Проводиться обігрування з усіма учасниками ситуації.

-і став лагідно гладити маленьку саламандру.

Сподобалось саламандрі, що хлопець її заспокоїв, і стала вона перетворюватися то в м’якенького котика, то в хитру лисичку, то в білченя, а то і зовсім лише лисячим хвостом, щоб тільки довше юнак гладив її. Заспокоїв Нур маленьку саламандру, спустився з нею на землю, а сам задумався і засумував: по якій дорозі далі йти.Чомусь йому не сподобались обидві дороги. Відгадала маленька саламандра думки людини і сказала йому: „Наліво підеш - в непролазне болото потрапиш, направо підеш- повернення не знайдеш. Іди краще по цій вузькій доріжці між двома дорогами, по якій мало хто з людей ходив”.

І тут справді побачив Нур непримітну вузеньку стежинку і відчув серцем, що саламандра йому правду каже. Подякував Нур маленькій саламандрі, попрощався з нею і вирушив далі по вузенькій стежині.

Виявляється, що на цій стежині хлопця зовсім ніхто не чекав. Не здогадались гірські духи, що людина замість зручної дороги вибере важку і невідому дорогу. Гірські духи – саламандри стерегли лише дві дороги. Знали вони, що люди люблять ходити легкою дорогою, тому вони всі свої чари розклали саме на цих двох дорогах.

Швидко і вчасно прийшов Нур додому, врятував свого батька, і коли батько зовсім одужав, то розповів йому про коротку дорогу серця.

Запитання:

• Чому люди називали коротку дорогу Дорогою Серця?
• Чому не всі люди згоджувалися йти по Дорозі Серця?
• Чи правильно поводився Нур, прислухаючись до свого серця?
• Голос серця говорить словами чи підказує своїми почуттями чи відчуттями?
• Чому ні один із гірських духів не підстерігав юнака біля стежини?

А зараз, шановні колеги , ми будемо малювати казку за фрагментами. Кожен стіл отримає завдання намалювати казку:

- перший стіл - від початку казки до першої перепони;

- другий стіл – від мальовничого лісу до першої перепони;

- третій стіл- від дерева до вибору дороги;

- четвертий стіл – від вибору дороги до кінця казки.

Закінчилась казка –гра,
Нам в садочокк вже пора.

Всі проходять через чарівне дзеркало, знов сідають на повітряну кулю і вирушають у садочок.

Куля чарівна в Космосі летить,
В дитсадок „Ялинка” швидко нас домчить.
Куля наша приземляється,
І в садочок повертається.

Рефлексія:

Заснув малюк... Але й вві сні
Він приміряє на собі
Роль Кожум’яка, Гнома і Руслана,
Відважних вікінгів і царя Салтана.
Він в казці виросте мудрішим,
Твердішим духом і добрішим.
Бо той, хто із дитинства казку любить,
Той у житті ніколи злим не буде!

Можна навчитися

бачити в кожній події урок для себе, і тоді на зміну тривозі і

хвилюванням прийдуть спокій та ясність.

Ось і кінчилася ця подорож цікава,

І сонце в небі світить нам ласкаво.

Ви долоні свої, колеги,

Простягніть до його тепла.

Залишіть промінець у серденьку,

Щоб у ньому жила доброта.